Лісова пісня

Перлина української класики, знайома з дитинства історія про всеперемагаючу силу любові сільського хлопця і лісової царівни, про вічне протиріччя між поезією високого покликання людини і прозою повсякденного життя. Зустріч з Лукашем, перший поцілунок заронив у серце лісової русалки палючу іскру людського почуття: біль страждання, радісну муку, безоглядну і безкорисну самопожертву. Фольклорні образи і народні мотиви геніальної української письменниці наче заворожують, повертаючи до глибинних джерел духовної спадщини.

Осучаснена, видовищна, динамічна вистава, що насичена дивовижною енергетикою музики та хореографії (змішання національних та сучасних танцювальних стилів), в оригінальному сценічному оформленні, захоплює глядача з першої і до останньої хвилини дійства.

Вистава відзначена дипломами Всеукраїнського фестивалю театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти» (м. Кіровоград, 2007 р.), Міжнародного свята літератури і мистецтва «Лесині джерела» (м. Новоград-Волинський, 2009 р.), стала лауреатом VII Міжнародного театрального фестивалю «Класика сьогодні», володарем призів у номінаціях: «За кращу режисуру» та «Кращу жіночу роль» (Мавка) у виконанні Тетяни Любченко, «Глядацькі симпатії» (м. Дніпродзержинськ, 2008 р.).

«Полтавські творці «Лісової пісні» не шокували публіку епатажними знахідками, навпаки – делікатной тонко, залишаючись у межах пристойності, змогли донести еротизм та езотеричну філософію драми-феєрії, класичного зразка українського літературного модерну. Вистава стильна і свідчить про самодостатність й індивідуальну неповторність сучасного українського театру» Оксана Соловйова «Вітаємо! Стиль – модерн» Газета «Вечірня Полтава» №12(734) 22 березня 2007 рік.

« Режисеру вдалося втілити у дійсність феєрію досить цікаво і видовищно, демонструючи її під кутом особистого світогляду і сприйнятт» Юлія Ликова «Класично-сучасна «Лісова пісня» Газета «Свіжа газета» №40(57) м. Сімферополь 4 жовтня 2007 року.

«Сценографія лаконічна, але образна і ємна: зоряне небо, зі стелі звисають плафони-клубочки, з яких мерехтять зірки, ніби людські долі, оповиті клубками нескінченних життєвих проблем... Та почувся легкий шурхіт листя, віяння вітерця, містичний крик нічного птаха, - і вмить підзоряний простір перетворився на вируючу лісову галявину з танцями та жартами різної таємничої сили. Для глибокої філософської розмови з глядачем режисер обирає форму пластики, музики, світла, кольору, гумору, збудження еротичного відчуття... Філософські думки сприймаються глядачем легко і радісно, як перший поцілунок» Ольга Біляченко «Зірка в серце впала!» Газета «Кримська світлиця» 28 вересня 2007 року.